Штраф за несплату податку

Відповідальність за порушення, пов’язані з декларуванням доходів за неподання або несвоєчасне подання декларації Розділ: Архів1

Фахівці ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві нагадують: за неподання або несвоєчасне подання декларації, несплату або несвоєчасну сплату податків, пов’язаних з декларуванням доходів до платників застосовуються штрафні санкції.

За несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, у тому числі донарахованого податківцями — штраф у розмірі:

— 10% погашеної суми податкового боргу — при простроченні сплати до 30 календарних днів включно, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;

— 20% погашеної суми податкового боргу – при затримці сплати більше 30 календарних днів (п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (ПКУ)).

За заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, самостійно виявлене платником податків після закінчення граничного строку подання декларації:

— помилка виправляється через уточнюючу декларацію про доходи (штраф у розмірі 3% від суми недоплати, сплачується до подання уточнюючої декларації – п.50.1 ст. 50 ПКУ);

— помилка виправляється у складі поточної декларації про доходи (штраф у розмірі 5% від суми недоплати — п.50.1 ст. 50 ПКУ);

— податкове зобов’язання визначено податковим органом самостійно у зв’язку з тим, що декларація про доходи не була подана, або виявлено заниження податкового зобов’язання, зазначеного в декларації (штраф у розмірі 25% визначеного податкового зобов’язання (виявленої суми заниження) – п.123.1 ст. 123 ПКУ).

Адміністративна відповідальність за неподання /несвоєчасне подання декларації про доходи, включення до декларації викривлених даних, неведення обліку доходів і витрат або його неналежне ведення:

— попередження або штраф у розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 136 грн.) – ст. 164 КУпАП.

Після закінчення встановлених строків погашення погодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ). Суму пені обчислюють із розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ (п. 129.4 ст. 129 ПКУ):

— контролюючими органами нарахування пені починається від першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні – рішенні;

— самостійно платником податку – тільки після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання (пп. «а» п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

Також повідомляємо, що у разі виявлення помилки в уже поданій декларації, але до закінчення граничного строку її подання, можна подати нову декларацію з виправленими показниками за цей самий звітний період із відміткою «Звітна нова», без застосування штрафних санкцій.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

Штрафні санкції за порушення податкового законадавства

  • Штрафні санкції за несплату або несвоечасну сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) і неподачу звітності
  • Штрафні санкції за неподання звітності
  • Штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату податкових зобов’язань
  • Штрафні санкції за заниження податкових зобов’язань, виявлене в результаті перевірок
  • Штрафні санкції за неведення, неналежне ведення, втрату або ведення незареєстрованої книги обліку доходів підприємцем
  • Штрафні санкції за залучення в діяльність неоформленого працівника, за невиплату заробітної плати, невиплату в повному обсязі
  • Штрафні санкції за неоприбуткування готівки в касу
  • Штрафні санкції за отримання доходу за діяльність, не зазначену у свідоцтві єдиного податку
  • Штрафні санкції за порушення умов перебування на єдиному податку

Якщо у Вас виникли проблеми з податковою службою, і Ви не взмозі самостійно вирішити питання, негайно зверніться до фахівців! Чим раніше Ви це зробите, тим менше Вам доведеться сплатити штрафів. Звертайтесь за консультац ією , мы допоможемо вирішити Ваші проблеми.

Податковий Кодекс України містить широкий перелік функцій, прав та обов’язків органів державної податкової служби. Однією з них є застосування і стягнення фінансових (штрафних) санкцій.

Ґрунтуючись на статистиці консультацій в нашій компанії, ми прийшли до висновку, що безліч питань виникає у платників податків, пов’язаних із застосуванням і роз’ясненням норм Податкового кодексу щодо штрафних санкцій, відповідальності юридичних осіб і підприємців.

На даній сторінці представлений узагальнюючий аналіз штрафів та пені за такі податкові правопорушення, як несплата податків, несвоєчасне подання (неподання) податкової звітності відповідно до норм ПКУ: їх розмір, порядок застосування та стягнення. Інформація стосується і фізичних та юридичних осіб.

Якщо цікавить тема штрафних санкцій для підприємців – платників єдиного податку, читайте про це на окремій сторінці нашого сайту: штрафи для підприємців.

Порядок нарахування і сплати штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків податковими органами, встановлений в Податковому Кодексі України в розділі ІІ глави 11.

Нарахування штрафних санкцій здійснюється податковими органами за фактами порушення вимог законодавчих та нормативних актів, установленим у результаті проведення перевірок.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – визначена Податковим Кодексом України (далі ПКУ) як плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, а також за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафні санкції, що накладаються на платників податків, умовно можна розділити на наступні групи:

  • штрафні санкції за неподання податкових декларацій;
  • штрафні санкції за заниження податкових зобов’язань, виявлене в результаті перевірок податковим органом;
  • штрафні санкції в результаті виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій податковій декларації;
  • штрафні санкції у разі, коли нарахування податкового зобов’язання покладається на податковий орган;
  • штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату податкових зобов’язань;
  • Розглянемо більш докладно штрафні санкції, що накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства згідно з Податковим Кодексом України.

    Штрафні санкції за неподання звітності (податкових декларацій)

    Передбачені у розмірі 10 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (170 гривень) за кожний випадок неподання або затримки декларації. Якщо ж до платника протягом року вже було застосовано стягнення за подібне правопорушення, сума штрафу збільшується до 1020 гривень.

    Для визнання наданого в податковий орган документа податковою декларацією повинні бути виконані наступні умови:

  • законодавством передбачено подання документа;
  • встановлені строки його подання;
  • на підставі представленого документа здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
  • Щоб не довелося платити зазначені вище штрафні санкції, наводимо для інформації терміни надання звітності. Згідно п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації подаються за наступні базові звітні (податкові) періоди:

    • календарний місяць (у т. ч. у разі сплати місячних авансових внесків) — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
    • календарний квартал або календарне півріччя (у т. ч. у разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя);
    • календарний рік (крім податку на доходи фізичних осіб і фізичних осіб — підприємців) — протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
    • календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб — до 1 травня року, наступного за звітним;
    • календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб — підприємців — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
    • Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

      Згідно податкового кодексу сплатити зазначену в декларації суму податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації, за деякими винятками (читайте нижче). Податок, не сплачений у встановлений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

      Звертаємо увагу: якщо строк подачі у зв’язку з вихідним або святковим переноситься на наступний день, то строк у 10 днів при наявності останнього вихідного або святкового дня, для сплати податку не переноситься.

      Прикладом зазначених вище винятків з 10-денного терміну можуть служити наступні випадки:

    • Сплата податку фізичними особами по оплаті податку на доходи. Фізична особа подає податкову декларацію про отримані доходи до 1 травня наступного року в орган податкової служби за місцем проживання платника податків, однак сплатити податкове зобов’язання він зобов’язаний до 1 серпня наступного за звітним роком (п. 179.7 ПКУ), незалежно від прийняття чи відмови у прийнятті податкової декларації.
    • Платники єдиного податкупершої та другої груп, незалежно від звітного періоду, сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 ПКУ).

    Штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату податкових зобов’язань

    Якщо платник податку протягом визначених цим Кодексом строків самостійно не сплачує суму зазначеного у декларації грошового зобов’язання, йому загрожує штраф у розмірі 10 відсотків від цієї суми — при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, і 20 відсотків — при затримці більше 30 календарних днів (ст. 126 ПКУ).

    Зверніть увагу, для нарахування штрафних санкцій повинні виконуватися наступні умови:

  • податкове зобов’язання повинно бути узгодженим;
  • порушено граничні строки сплати, визначені податковим кодексом.
  • Не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку. За аналогічне повторне протягом 1095 днів правопорушення штраф становитиме 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

    Звертаємо увагу, несплата (неперерахування) фізичною особою — платником єдиного податку першої і другої груп авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником відповідно до кодексу.

    У всіх випадках несплатою вважається як повна відсутність платежу, так і сплата суми податку без порушення термінів, однак не в повному обсязі.

    Штрафні санкції за заниження податкових зобов’язань, виявлене в результаті перевірок

    Якщо в результаті перевірки, податковою службою буде донараховано податкове зобов’язання, то платник податку зобов’язаний буде заплатити штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку штраф складе вже у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання (ст. 123 ПК України). При цьому штраф буде застосований за кожне вчинене правопорушення окремо: у розмірі 25 відсотків — за перше правопорушення і в розмірі 50 відсотків — за повторне.

    Крім штрафних санкцій, після закінчення встановлених податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу також нараховується пеня. Пенею вважається сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Пеня розраховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ. Порядок її нарахування та сплати детально регламентований у глави 12 розділу II ПКУ.

    При самостійному нарахуванні платником податків суми зобов’язання пеня нараховується на суму податкового боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою. Пеня нараховується за кожний календарний день прострочення у сплаті. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, а при нарахуванні контролюючими органами — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні.

    Пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Нарахування здійснюється з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. При скасуванні за рішенням суду донарахованого грошового зобов’язання, пеня за період заниження такого грошового зобов’язання (його частини) скасовується. Якщо платник самостійно виявляє заниження зобов’язання та погашає до перевірки податковою службою, то пеня не нараховується.

    Якщо у платника податків є заборгованість перед бюджетом, то з суми оплати першим погашається податковий борг, після – штрафи, і останньою погашається пеня.

    Звертаємо увагу, що термін застосування до платників податків штрафних санкцій дорівнює терміну позовної давності, згідно ст. 102 ПКУ. Податкова служба може нарахувати суму грошових зобов’язань не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (уточнюючого розрахунку до неї) та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом. При поданні податкової декларації з запізненням — за днем її фактичного подання.

    Після закінчення зазначеного вище строку давності донараховане грошове зобов’язання стає безнадійним податковим боргом і списується з платника податків самим податковим органом. У таких випадках спір щодо декларацій (податкового повідомлення), не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

    Звертаємо увагу, що строк примусового стягнення з платника податків податкового боргу, згідно з ПКУ також становить 1095 днів із дня його виникнення. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

    Штрафні санкції за неведення, неналежне ведення, втрату підприємцем або ведення незареєстрованої книги обліку доходів

    Ведення книги обліку доходів – це невід’ємна відповідальна складова підприємницької діяльності. Відповідальність за неведення, неналежне ведення, втрату або ведення незареєстрованої книги обліку доходів регламентується Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 164-1 Кодексу: за вказані порушення, передбачено попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 51 до 136 грн. Повторне таке порушення протягом року тягне за собою штраф у розмірі від 85 до 136 грн.

    Штрафні санкції за залучення в діяльність неоформленого працівника, за невиплату заробітної плати, невиплату в повному обсязі

    Якщо найманий працівник підприємця не працевлаштований офіційно, то відповідно йому не нараховується і не виплачується офіційно заробітна плата, як наслідок не перераховується до бюджету податок з виплаченого доходу фізичної особи. За неутримання та неперерахування податку з доходів податковий агент, відповідно до ст. 127 ПКУ, несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті в бюджет. За повторне таке порушення протягом 1095 днів штраф збільшується, відповідно, у два рази. Надалі підприємцю нараховуються штрафні санкції за недоплачене грошове зобов’язання та пеня. Звичайно, факт виплати доходу на користь найманого працівника потрібно ще довести.

    Виплата доходів на користь найманого працівника передбачає здачу звітності в податкову. З 2011 року такою звітністю, відповідно до п. 176.2 ПКУ, є форма 1-ДФ, яка подається один раз на квартал. Відповідальність за неподання звітності визначена ст. 120 ПКУ та складає 170 грн. за кожне неподання. Повторне таке порушення, платником податків, до якого протягом року вже було застосовано штраф тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне.

    Порушення строків виплати заробітної плати, виплати не в повному обсязі, тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності на суму штрафу від 510 до 1700 грн. Якщо безпідставна невиплата тривала більше одного місяця, то можливе залучення до кримінальної відповідальності, згідно з ККУ. Кримінальна відповідальність передбачає вже штраф від 8500 грн. до 17000 грн., або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років із забороною займати відповідні посади чи займатися відповідною діяльністю на строк до трьох років.

    Штрафні санкції за неоприбуткування готівки в касу

    Даний пункт розглядається в загальному, в незалежності від системи оподаткування. Працівники податкової служби при неоприбуткуванні готівки нараховують штрафні санкції у п’ятикратному розмірі від цієї суми.

    Приклад. Для підприємця – платника єдиного податку неоприбуткування готівки в касу прирівнюється до внесення відповідного запису в книзі обліку доходів на повну суму виручки. Згідно Закону України «ПРО РРО» співробітники податкової служби при не оприбуткуванні готівки в книзі підприємця нараховують штрафні санкції у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Слід зазначити, що факт отримання виручки і неоприбуткування її дуже важко довести. Але тим не менш. Штрафи досить жорсткі, тому слід з належною увагою ставитися до такого роду правопорушень.

    Штрафні санкції за отримання доходу за діяльність, не зазначену у свідоцтві єдиного податку

    Тут все дуже просто. У тому випадку, якщо контролюючими органами буде виявлено факт отримання підприємцем доходів від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві про право сплати єдиного податку, то такий дохід буде обкладений податком на загальних підставах для фізичних осіб за ставкою 15%.

    Штрафні санкції за порушення умов перебування на єдиному податку

    Якщо платник єдиного податку у період перебування на єдиному податку допускає одну з таких правопорушень, то він з отриманих з порушенням сум, сплатить податок з доходів у розмірі 15-20% і з наступного кварталу буде змушений перейти на загальну систему оподаткування.

    До таких правопорушень відносять:

  • отримання доходу від виду діяльності, не зазначеного у свідоцтві платника єдиного податку;
  • використання негрошових розрахунків;
  • перевищення встановленого ліміту доходу від реалізації для відповідної групи платників єдиного податку.
  • Наприклад: отримано дохід з використанням бартеру в сумі 6 тис. грн. Це означає, що платник єдиного податку сплатить 900 грн єдиний податок за ставкою 15% і з наступного кварталу стане платником на загальних підставах.

    Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» №4834-VI від 24.05.2012 р. введено мораторій на застосування штрафних санкцій за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платниками єдиного податку. Також введений мораторій на застосування адміністративної відповідальності за неправильне заповнення підприємцями на єдиному податку книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат за 2012 рік.

    Штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) та неподання звітності

    За несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску Пенсійний фонд застосовує штрафні санкції у розмірі 20% від суми несплати (п. 11 ст. 25 Закону «ПРО ЄСВ»). За кожен день прострочення платежу на суму недоїмки нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми за кожен день недоплати.

    Ст. 165.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративний штраф за зазначені порушення, який становить від 340 до 510 грн. За повторне таке порушення протягом року передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 680 грн.

    Аналізуючи сказане, хочеться відзначити, що найбільші фінансові втрати очікують платників податків у разі свідомого приховування від сплати податків, не оприбуткування готівки, наявності неоформлених працівників, відсутності дозвільної документації, РРО (при загальній системі оподаткування), відсутність ліцензій і т. д. Щоб скоротити кількість можливих штрафних санкцій платнику необхідно враховувати наступне:

    • забезпечити якісне ведення обліку і звітності;
    • забезпечити своєчасне оформлення і збереження документації і звітності;
    • забезпечити своєчасне реагування на повідомлення органів податкової служби;
    • здійснювати оптимізацію оподаткування та мінімізацію податкових виплат в рамках законодавства.

    На сторінках про Оптимізацію оподаткування юридичних осіб і фізичних осіб, ми розповідали про те, що оптимізація передбачає: мінімізацію податкових виплат і недопущення штрафних санкцій з боку фіскальних органів. Результати будь-якої оптимізації та податкового планування можуть бути зведені до нуля, невідповідним законодавству веденням обліку, подачі звітності і т. д. Що в результаті призводить до штрафних санкцій і збитковості не окремо взятої операції, а фінансової діяльності підприємства в цілому. Тільки чітке розуміння і дотримання норм законодавства дозволить уникнути можливих проблем у їх взаємовідносинах з податковими органами.

    Якщо у Вас виникли проблеми з податковою службою, і Ви не в силі самостійно вирішити питання, негайно зверніться до фахівців! Чим раніше Ви це зробите, тим менше штрафів Вам доведеться сплатити. Звертайтеся за консультацією, ми допоможемо вирішити Ваші проблеми.

    Платник податків несвоєчасно сплатив до бюджету податок на землю. Які штрафні санкції та в якому розмірі застосовуються за несвоєчасну сплату цього податку?

    Згідно із пп. 17.1.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:
    — при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
    — при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,- у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;
    — при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,- у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
    Одночасно відповідно до пп. 16.4.1 ст. 16 Закону № 2181 на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
    Крім того, у випадку неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати сум земельного податку відповідно до ст. 1632 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х зі змінами і доповненнями на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій накладається штраф у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85грн.-170грн.), а за ті ж дії , вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення , — від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170грн.-255грн.).

    Штраф за несвоєчасну сплату ПДВ?

    Статті за темою

    Які наслідки несвоєчасної сплати ПДВ? Як сплатити штраф, якщо в акті перевірки немає реквізитів?

    Відповідальність за несвоєчасну сплату ПДВ

    Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, подачі податкової декларації (п. 57.1 ПК, п. 203.2 ПК).

    У разі якщо платник податків не сплачує суму самостійно визначеного (узгодженого) грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПК, такий платник податків має сплатити штраф (п. 126.1 ПК):

  • 10% погашеної суми податкового боргу — при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання;
  • 20% погашеної суми податкового боргу — при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання.
  • Податковий борг – це сума несплаченого податкового зобов’язання, яка стає боргом одразу ж на наступний день після закінчення граничного строку сплати. Штраф, до речі, нараховується на суму фактичного сплаченого податкового боргу. Наприклад, невчасно сплачено 100000 грн і платіж відбувся частинами:

  • 70000 грн – на 25-й день прострочення;
  • 30000 грн – на 31-й день прострочення.
  • У такій ситуації штраф складе 70000?0,1 + 30000?0,2 = 7000+6000 = 13000 грн.

    Хто нараховує штраф за несвоєчасну сплату?

    Нараховує ДФС. Штраф має бути нарахований податківцями за результатами камеральної перевірки платника податку. Камеральна – це та, яка відбувається без виїзду, коли в електронних системах ДФС здійснюється контроль своєчасності поданих декларацій і сплачених штрафів (роз’яснення ДФС про камеральні перевірки читаємо тут). Якщо є прострочення, то ДФС:

  • складає акт перевірки у 2-х екземплярах та надсилає їх на підпис платнику податків;
  • платник податків підписує протягом 3-х днів акт і надсилає його ДФС (можна разом з запереченням);
  • враховуючи розгляд заперечення, якщо воно було (п. 86.7 ПКУ), ДФС надсилає податкове повідомлення-рішення форми “Ш” (ППР);
  • у 10-денний період з дня отримання платник податку сплачує штраф.
  • ПК не передбачає самостійного нарахування та сплати штрафу за п. 126.1 ПК.

    Увага: Несвоєчасність сплати виявляє камеральна перевірка ДФС

    Не штрафом єдині: податкова пеня і податкова застава

    Також на суму боргу нараховується пеня за правилами, визначеними пп. 129.1.3 ПК та 129.1.4, а саме:

  • пеня нараховується через 90 кал. днів після закінчення граничного строку сплати податку;
  • нарахування відбувається за кожний день прострочення;
  • ставка % = облікова ставка НБУ, яка діє на відповідний день.
  • Також одразу з першого дня несплати податкового зобов’язання майно платника податку вважається таким, що знаходиться у податковій заставі (пп. 14.1.155 ПК). При чому незалежно від того, чи встигли податківці прийти й його описати. За таких обставин не можна, наприклад, продавати основні засоби без згоди ДФС.

    Думаєте це все? Адмінштраф при несвоєчасній сплаті

    Крім того, на посадових осіб підприємства може бути покладена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу відповідно до статті 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А саме за несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування податків передбачено адміністративний штраф:

  • від 85 грн до 170 грн;
  • від 170 грн до 255 грн – за повторне протягом року.
  • Увага: Результати несплати ПДВ:

  • 1-й день несплати – уже є податкова застава і штраф 20%;
  • 31-й день несплати – штраф зростає до 30%;
  • 60-й день несплати – можливе примусове стягнення за механізмом податкової застави, у першу чергу, з банківських рахунків;
  • 91-й день несплати – окрім штрафу ще й заплатите пеню, починаючи з 91-го дня;
  • несплата триває далі і заставного майна не вистачає – податківцями може бути порушена справа про банкрутство.
  • Сплата штрафу за несвоєчасну сплату ПДВ

    Механізм проведення розрахунків із бюджетом з ПДВ встановлює Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 16.10.2014 № 569 (далі — Порядок № 569).

    Увага: Штраф сплачуємо на основі ППР

    Звертаємо увагу, що сплата ПДВ 2020 зобов’язань, задекларованих платником у податковій звітності з ПДВ, проводиться з його електронного ПДВ-рахунку, відкритого у Казначействі, тобто з коштів, які є на електронному ПДВ-рахунку. Однак, розрахунок за штраф і пеню відбувається з поточного банківського рахунку платника податку (п. 25 Порядку № 569).

    Реквізити рахунку мають бути наведені у ППР.

    Штраф за несплату податку

    У сучасних реаліях не порушувати податкове законодавство досить складно. Як і щодо будь-яких порушень, за податкові огріхи передбачено відповідальність, яку необхідно знати. У статті йтиметься про загальні принципи накладення штрафів за податкові порушення.

    Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія або бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 109.1 ПКУ).

    За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності (п. 111.1 ПКУ):

    Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ПКУ).

    Штрафи включаються до поняття грошового зобов’язання платника податків. Таким згідно з пп. 14.1.39 ПКУ уважається сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

    Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним ст. 102 ПКУ (п. 114.1 ПКУ).

    Тобто контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше – за днем її фактичного подання (п. 102.1 ПКУ).

    Грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання визначеного строку давності, якщо (п. 102.2 ПКУ):

    – податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;

    – посадову особу платника податків (фізичну особу – платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підставах, яке набрало законної сили.

    Варто також відзначити, що податкові штрафи зараховуються до адміністративно-господарських санкцій (ст. ст. 239, 241 ГКУ). Водночас строки давності, установлені ч. 1 ст. 250 ГКУ, на встановлені ПКУ штрафи не поширюються, оскільки це прямо вказано в нормах ч. 2 ст. 250 ГКУ.

    Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

    У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення (п. 116.1 ПКУ). Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено наказом Мінфіну від 28.12.2015 р. № 1204.

    За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої ПКУ та іншими законами України (п. 116.2 ПКУ).

    Разові та триваючі порушення

    За загальними нормами п. 115.1 ПКУ у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

    На думку Мін’юсту, триваючими вважаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов’язок, або виконує його неповністю або неналежним чином (лист Мін’юсту від 02.08.2013 р. № 6802-0-4-13/11).

    А в листах Міндоходів від 13.05.2013 р. № 1101/Н/99-99-15-04-01-14, ДФСУ від 11.09.2015 р. № 33814/7/99-99-17-03-01-17 було наведено таку характеристику триваючого правопорушення: особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває протягом значного часу, і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

    Там же було зазначено, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом під час проведення перевірок. Як приклади таких проступків податківці навели: відсутність обліку доходів і витрат, для яких установлено обов’язкову форму обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням НП(С)БО, інші правопорушення, пов’язані з нарахуванням податків, які можливо встановити тільки в процесі документальної перевірки на підставі первинних документів.

    До правопорушень, які мають разовий характер, контролери зарахували такі проступки: несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо. День вчинення правопорушення – це, наприклад, порушення граничного дня подання декларації про доходи до податкового органу, порушення граничного строку подання платіжних документів до установ банків щодо сплати податків, зборів тощо.

    У низці статей ПКУ установлено підвищений розмір штрафів за ті порушення, які були вчинені повторно. Як же визначити повторність? Чітких критеріїв у нормативних актах немає, тому залишається керуватися роз’ясненнями офіційних органів.

    Зокрема, у відповіді на запитання 1 в УПК № 1046 податківці наголосили, що повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ застосовується в розрізі кожного окремого з податкових порушень (однотипне порушення), передбачених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПКУ.

    У наведеній в УПК № 592 відповіді на питання 1 контролери відзначили, що для визначення повторності правопорушення відповідно до ч. 2 п. 120.1 ПКУ відлік 365 днів (для високосного року – 366 днів) починається з дати винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення. Тобто строк відлічується не з календарного року, а саме з дати винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення.

    Водночас строки «повторності» й особливості визначення такого факту залежать від конкретної штрафної санкції.

    Наприклад, у п. 123.1 ПКУ йдеться про повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання з конкретного податку, зменшення суми бюджетного відшкодування.

    У листі Мін’юсту від 21.10.2011 р. № 636-0-2-11-8.2/1 було зазначено, що в разі самостійного визначення суми податкового зобов’язання з відповідного податку та/або зменшення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом за підсумками однієї податкової перевірки повторна відповідальність не настає, якщо раніше контролюючим органом не була самостійно визначена сума податкового зобов’язання з цього податку та/або зменшення суми бюджетного відшкодування. При цьому має бути дотримана вимога щодо строку, який передбачено в абз. 3 п. 123.1 ПКУ.

    Виходячи з цього, якщо, скажімо, податківці за результатами перевірки донарахували податкове зобов’язання за несплату податку на прибуток та оформили податкове повідомлення-рішення 31.05.2017 р., то повторність спостерігатиметься в тому разі, якщо податківці випишуть податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток не пізніше ніж 30.05.2020 р.

    А ось якщо протягом цього строку перевірять ПДВ і винесуть податкове повідомлення-рішення за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації з податку на прибуток, то таке порушення не вважатиметься повторним (немає однотипності).

    Ще приклад: у п. 127.1 ПКУ передбачено санкції за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

    При цьому повторними вважаються ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів. Очевидно, що в цьому разі повторність слід визначати не з дати винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення, а з дати вчинення відповідного правопорушення.

    Зміна штрафних норм

    Згідно з п. 11 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

    Більш докладно механізм застосування відповідальності описано в УПК № 592. Зокрема, на підставі ст. 58 Конституції та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99 контролери дійшли таких висновків:

    1) якщо подія, факт визначалися як правопорушення податковим законодавством, чинним на момент вчинення правопорушення, і ця ж подія, факт визначаються в законодавчому акті як правопорушення на момент його виявлення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом’якшує або скасовує відповідальність особи, то в такому разі застосовуються норми законодавчого акта, чинного на момент виявлення правопорушення;

    2) якщо подія, факт не кваліфікувалися як правопорушення податковим законодавством, чинним на момент вчинення правопорушення, а в законодавчому акті, чинному на момент виявлення правопорушення, ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то в такому разі юридична відповідальність не застосовується.

    Наприклад, якщо діяли спеціальні норми про нарахування штрафів (як штраф в «1 грн» за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року згідно з п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ), то незалежно від періоду виявлення порушень застосовуватимуться ці «послабляючі» норми;

    3) якщо податковим законодавством, чинним на момент вчинення правопорушення, подія, факт визначалися як правопорушення, за вчинення якого застосовувалася юридична відповідальність, і в законодавчому акті, чинному на момент виявлення правопорушення, ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то застосовується відповідальність, яка діє на момент її застосування.

    Також на цю тему читайте публікації:

    4. УПК № 592 – Узагальнююча податкова консультація з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України, затверджена наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 592.

    5. УПК № 1046 – Узагальнююча податкова консультація з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій, затверджена наказом ДПСУ від 22.11.2012 р. № 1046.

    Роботодавець.in.UA | Інтернет-портал «Роботодавець»

    Чи буде штраф за несвоєчасну сплату податку з вини банку?

    У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від будь-якої відповідальності.

    19 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 806/68/16, адміністративне провадження №К/9901/25664/18 (ЄДРСРУ № 79957722) досліджував питання щодо не перерахування коштів до бюджету з вини банку.

    За змістом пункту 126.1 цієї статті Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

    Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

    Відповідно до пункту 1.15 статті 1 цього Закону ініціатор це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

    Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

    Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

    Пунктом 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

    Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України № 2346-III банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

    У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

    Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

    За правилами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

    Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення чи невнесення податку до бюджету. У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

    Усуваючи розбіжності у тлумаченні змісту даної норми, суд зазначає, що датою сплати податкового зобов’язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, тобто саме з фактом подання платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) законодавець пов’язує настання певних правових наслідків, зокрема, своєчасність сплати узгодженого податкового зобов’язання.

    Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 07.02.2020 у справі№808/9458/14 (ЄДРСРУ №72089383), від 03.05.2020 у справі №826/11432/17(ЄДРСРУ №73811358), від 26.06.2020 у справі №826/18513/16 (ЄДРСРУ №74992457), від 04.12.2020 у справі № 826/3671/17 (ЄДРСРУ №78325917).

    Тож обов’язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

    При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

    Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового)зобов’язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

    Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року в рамках справи № 823/1985/17, адміністративне провадження №К/9901/50540/18 (ЄДРСРУ 76307055).

    Євген Морозов,
    адвокат (судовий захист), магістр права

    Скільки коштує несвоєчасна сплата податків?

    Офіс ВПП ДФС нагадує, що у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність (п. 110.1 ПКУ).

    1. Несплата узгодженої суми грошового зобов’язання (крім передбачених випадків) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах (п. 126.1 ПКУ):

  • при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
  • при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
  • 2. Порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов’язання (акцизний податок), такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20% суми такого грошового зобов’язання (п. 126.2 ПКУ).

    3. Нарахування пені розпочинається (п. 129.1 ПКУ):

  • при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного ПКУ;
  • при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження;
  • при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до пп. 39.5.4 ПКУ), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.
  • На суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог ПКУ, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ПКУ).

    На суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до пп. 39.5.4 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день.

    4. Неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п’яти до десяти НМДГ (ст. 163 — 2 КУпАП).

    Аналогічні дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 10 до 50 НМДГ.

    Таким чином, якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або помилково спрямував кошти на невідповідний код бюджетної класифікації, кошти не надійдуть до відповідного рахунку бюджетної класифікації, а отже не буде погашена сума грошового зобов’язання платника податків.

    У випадку непогашення платником податків у встановлені терміни самостійно визначеного грошового зобов’язання такий платник податків несе відповідальність, встановлену ст. 126 ПКУ та ст. 163 — 2 КУпАП. Крім того, на суму податкового боргу нараховується пеня.

    Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз’яснення співробітників фіскальної служби тощо.

    Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції.

    Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *